Астма – хронічний респіраторний розлад, що характеризується запаленням дихальних шляхів, обструкцією дихальних шляхів та гіперреактивністю дихальних шляхів. Ці особливості впливають на особливості клінічної картини у пацієнта. Хоча у більшості дітей з астмою є періодичні симптоми, у меншості – симптоми постійні, що відображає хронічне запалення. У дітей старшого віку, так як і у дорослих, це може призвести до постійних структурних змін стінки дихальних шляхів (ремоделювання дихальних шляхів) та потенційного більш важкого фенотипу астми.
Епідеміологія
Педіатрична астма є найпоширенішим хронічним респіраторним захворюванням у розвинених країнах, причому найвища поширеність зустрічається в англомовних країнах, таких як США, Велика Британія та Австралія
У країнах, що розвиваються, тенденції до поширеності симптомів астми різні, але загалом поширеність зростає.
Етіологія
Етіологія астми є складною та багатофакторною. Наявний суттєвий генетичний внесок; дослідження на двійнятах показують, що генетичні чинники складають до 75% різниці в ризику. Був виявлений деякий генетичний поліморфізм. Генетичні фактори, швидше за все, взаємодіють із важливими чинниками навколишнього середовища, як алергени та вірусні інфекції. Важливу роль відіграють респіраторні вірусні інфекції, але їхня точна роль залишається незрозумілою. Хоча зв’язок між вірусними інфекціями та астмою вже давно обговорюється, проспективні когортні дані вказують на те, що наявність інфекції респіраторного синцитіального вірусу (РСВ) або риновірусу людини (РВЛ) у ранньому віці підвищує ймовірність розвитку астми у тих, хто знаходиться в групі ризи
Фактори ризику
• Сенсибілізація до алергену
o Контактна сенсибілізація до аероалергенів та певних продуктів є визнаним чинником ризику. Позитивний шкірний прік-тест на аероалергени, як кліщі домашнього пилу, альтернарія, і Бермудська трава (свинорий) пов’язані з підвищеним ризиком розвитку астми.
Атопічні захворювання
o Наявність атопічних захворювань, як екзема, атопічний дерматит, алергічний риніт та харчова алергія, сильно асоційовані з астмою. Прогресування від екземи / атопічного дерматиту до алергічного риніту і до наступної астми називається “алергічним маршем”. Дані свідчать, що цей алергічний марш може не спостерігатися у дівчат. Атопія пов’язана з підвищеною тяжкістю астми.
• Свистячі хрипи спричинені невірусними / неалергенними чинниками навколишнього середовища
o Епізодичні вірус-індуковані свистячі хрипи (як правило, через респіраторно-синцитіальний вірус та вірусу парагрипу) є поширеним явищем у ранньому дитинстві (присутні в третини дітей з когорти Таксона (Tucson) у віковій групі до 3-х років). Проте в більшості (майже 60%) свистячі хрипи не зберігаються в більш пізньому дитинстві. Наявність додаткових тригерів свистячих хрипів, як зміна погоди, тютюновий дим, тренування та емоції, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку астми.
• Вірусна інфекція дихальних шляхів у ранньому віці
o Хоча зв’язок між респіраторно-синцитіальним вірусом (РСВ) та астмою вже давно обговорюється, проспективні когортні дані вказують на те, що наявність інфекції респіраторного синцитіального вірусу (РСВ) або риновірусу людини (РВЛ) у ранньому віці підвищує ймовірність розвитку астми у тих, хто знаходиться в групі ризику.
• Еозинофілія в сироватці крові (4% або більше)
o Сироваткова еозинофілія може бути маркером атопії та алергічної сенсибілізації, що є визнаними факторами ризику розвитку астми.
• Астма в сімейному анамнезі
o У більшості дітей з астмою – позитивний сімейний анамнез щодо астми. Ризик розвитку астми є більшим, якщо астма була у мами у порівнянні з позитивним анамнезом у батька.
• Пасивне або активне тютюнопаління
o Тютюновий дим є визнаним чинником ризику щодо порушеного росту легень, дитячих свистячих хрипів та загострення бронхіальної астми.
o Внутрішньоутробний тютюновий дим знижує функцію дихальних шляхів у немовлят, що збільшує частоту свистячих захворювань. Пасивне та активне куріння викликає незадовільний контроль астми, а також посилює інші респіраторні симптоми, такі як кашель, хрипи та порушення дихання.
• Патологічна функція легень та гіперреактивність дихальних шляхів
o Гіперреактивність та патологічна функція легень пов’язані з підвищеним ризиком розвитку астми.
Класифікація
– Інтермітуюча астма (раніше епізодична астма).
– Нечаста інтермітуюча (раніше нечаста епізодична).
– Часта інтермітуюча (раніше часта епізодична).
– Легка персистуюча.
– Помірна персистуюча.
– Тяжка персистуюча.
Лікування
• Метою ведення астми є досягнення контролю за хворобою, так, щоб дитина не мала ніяких денних симптомів або пробудження вночі, не мала необхідності в рятувальних лікарських засобах, мінімальні загострення (і відсутність серйозних загострень), відсутність обмежень при активності та нормальну функцію легень. Добрий контроль за астмою та профілактика загострень мають важливе значення. Нові дані вказують на те, що важкі загострення астми пов’язані з більш швидким зниженням функції легень у дітей, але не у підлітків, і що лікування низькими дозами інгаляційних кортикостероїдів пов’язане із гальмуванням цього погіршення.
• Освіта є основою для управління дитячою астмою та повинна включати в себе навчання щодо оптимального використання ліків, огляду техніки інгаляції (у тому числі спейсери у маленьких дітей) та індивідуалізованих письмових планів щодо лікування астми.
Супутній алергічний риніт
• Алергічний риніт (АР) може бути супутнім до астми. Рекомендується уніфікований підхід до лікування запалення дихальних шляхів при обох цих станах. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів перевершують плацебо й еквівалентні антигістамінним препаратам, але поступаються інтраназальним кортикостероїдам при лікуванні АР.
• Інтраназальні кортикостероїди можуть покращити симптоми астми та ОФВ1. У дорослих людей з астмою, що страждають алергічним ринітом, користь від застосування антагоністів лейкотрієнових рецепторів на додаток до інгаляційних кортикостероїдів є більшою, ніж досягнення при подвоєнні дози інгаляційних кортикостероїдів.
• Уникання алергенів
• Ряд заходів із уникання алергенів, включаючи заходи щодо зменшення пилу та кліщів, регулювання вологості, використання іонізаторів, контроль алергенів від домашніх тварин, постіль без пір’я та спелеотерапія (використання підземних середовищ) не продемонстрували ніякої користі при контролі астми та не можуть бути рекомендованим.